Interviewer*innen: Guten Tag, Maria. Vielen Dank, dass Sie sich zu diesem Interview bereit erklärt haben. Heute werden wir mit Ihnen über „Ostarbeiter“ (Bezeichnung für Zwangsarbeiter*innen, An.d.R.) sprechen, über Ihr Forschungsthema. Erzählen Sie uns bitte, warum Sie „Ostarbeiter“ (Bezeichnung für Zwangsarbeiter*innen, An.d.R.) für Ihre Forschung ausgewählt haben, worin lag Ihr Interesse?
Maria Parkomenko: Guten Tag, vielen Dank für die Einladung zu diesem Gespräch. Das Thema der „Ostarbeiter“ (Bezeichnung für Zwangsarbeiter*innen, An.d.R.) ist tatsächlich in meinem Leben aufgetaucht. Ziemlich zufällig, aufgrund des Krieges. Vor dem Krieg war ich eigentlich Spezialistin für mittelalterliche Geschichte, aber als ich mit meiner Familie, die aus Charkiw evakuiert werden musste, nach Deutschland kam, suchte ich nach einem Thema, das mir einerseits helfen würde, mich für mein Land nützlich zu fühlen, und andererseits für die Universität, an der ich studierte, wissenschaftlich interessant wäre.
Ich kam an die Universität Erlangen-Nürnberg an den Lehrstuhl für Osteuropäische Geschichte, und meine Kollegen wiesen mich darauf hin, dass es in dieser Region ziemlich viele Archivmaterialien über Arbeiter aus Osteuropa gibt, die während des Zweiten Weltkriegs zwangsweise hierher verschleppt wurden, aber es gibt keinen einzigen Fachmann, der sich mit diesen Unterlagen auskennen könnte.
In dieser Region war das Interesse an diesem Thema einerseits damit verbunden, dass in der lokalen Erinnerung dieser Region Arbeiter*innen aus Osteuropa präsent sind, die jedoch aus verschiedenen Gründen hier als Zwangsarbeiter*innen aus Russland identifiziert wurden.
Es ist bekannt, dass in der Erinnerung der Nationalsozialisten an die Bewohner Osteuropas das Wort „Russe” oder „Russland” sehr oft ein Synonym für die Sowjetunion war.
Aber zu diesem Zeitpunkt entstand dadurch eine gewisse Vorstellung, dass die Menschen, die während des Zweiten Weltkriegs nach Deutschland deportiert wurden und unter den schlimmsten Bedingungen lebten, Russen waren.
Gleichzeitig werden Ukrainer oft ausschließlich mit Kollaborateuren in Verbindung gebracht, was Putin derzeit sehr aktiv in seiner Rhetorik nutzt.
//Und auf bestimmte Schichten der deutschen Gesellschaft hat dies einen sehr positiven Einfluss, da es in Deutschland auch eine solche lokale Erinnerungspolitik gibt.
Interviewer: Nun kommen wir zum Thema Ihrer Forschung. Ja, wir interessieren uns eher für den psychologischen Aspekt Ihres Themas. Und welche sind Ihrer Meinung nach die traumatischsten Aspekte des Aufenthalts der „Ostarbeiter“ in Deutschland?
Maria: Ich möchte damit beginnen, dass wir über mehrere Arten von Quellen verfügen, die wir nutzen können, um die Antwort auf Ihre Frage zu verstehen. Normalerweise verwenden Forscher Erinnerungen, die viel später aufgezeichnet wurden, als die Menschen während der Zwangsarbeit im Dritten Reich waren. In diesen Erinnerungen war einer der traumatischsten Teile des Aufenthalts in der Regel die Tatsache der Deportation selbst.
Interview: Доброго дня, Марія. Дуже дякую, що погодилася на інтерв’ю. Сьогодні ми поговоримо з вами про остербайтерів, про вашу тему дослідження.
Отже, перше питання, воно таке вступне. Розкажіть, чому для дослідження ви обрали остербайтерів, у чому був ваш інтерес?
Maria Parkomenko: Доброго дня, дякую, що запросили мене на це спілкування. Тема дослідження остербайтерів насправді відбулось в моєму житті.
Достатньо випадково через війну. Я взагалі до війни була фахівцем з історії середніх віків, але потрапивши до Німеччини разом з моєю родиною, яку потрібно було евакуювати з міста Харкова, Я шукала тему, яка би з одного боку допомогла мені вичувати себе корисною для своєї країни, а з іншого боку, яка була би науково цікавою для університету, в який я потрапила. Я потрапила в університет Ерлангену-Нюрнбергу на кафедру історії Східної Європи і мої колеги підказали мені, що в цьому регіоні достатньо багато є матеріалів архівних про працівників зі Східної Європи,
яких сюди примусово вивезли під час Другої світової війни, але немає жодного фахівця, який міг би з цими паперами розібратися.
В цьому регіоні з одного боку інтерес, цікавість до цієї теми пов’язана була з тим, що в локальній пам’яті цього регіону присутні працівники зі Східної Європи,
але по різним причинам вони були ідентифіковані тут як працівники з Росії.
Так, свідомо, що на карті пам’яті уявлення націонал-соціалістів про мешканців Східної Європи дуже часто слово «росіянин» або «Росія» була аналогом Радянського Союзу.
Але на даному етапі це створило певне уявлення про те, що ті люди, яких депортували в роки Другої світової війни до Німеччини, які були в найгірших умовах, вони були росіянами.
В той же час українці достатньо часто асоціюються виключно з колаборантами, що використовує зараз дуже активно Путін в своїй риториці.
І на деякі верства суспільства німецького це дуже позитивно впливає, тому що в тому числі така локальна політика пам’яті існує в Німеччині.
Ну і зараз ми переходимо до теми вашого дослідження. Так, нас цікавить більш психологічний розріз вашої теми.
Interviewer: І от які найбільш травматичні аспекти перебування в Німеччині остербайтерів ви можете виділити?
Maria: Дякую за запитання. Я би хотіла почати з того, що у нас є в неємності декілька типів джерел, які ми можемо використовувати, щоб зрозуміти відповідь на ваше питання.
